З великого телевізора в кутку кімнати диктор і дикторша по черзі лякали кризою.
Подробиці наступу економічного безладу нагадували звіти про невблаганне насування льодовика на простори Гондвани.
Закривались шахти,заводи,приватні підприємці на єдиному податку вистрибували з вікон недобудованих хмарочосів і власники Лєксусів міняли шкіряний салон на стаканчик висівок.
Паніка наростала і натовпи знедолених безробітних штурмували гламурні особнячки служби зайнятості,так як колись натовпи мамонтів і шаблезубих динозаврів штурмували останній рейсовий айсберг у Австралію.
Микола Іванович посміхнувся і відігнав уявну картину з мультика "Льодовиковий період" : "Це мене не торкнеться".
Потім встав зі шкіряного дивана і почовгав на кухню.
По дорозі скуйовдив волосся сина Валєри: "Покинь,синочку,ті дурні уроки-воно тобі не знадобиться.Краще піди оно в "Дум" зіграй!"
На кухні цмокнув у щоку опасисту дружину Галю(Галину Петрівну,як шанобливо називали її сусіди) і сів за святкову вечерю.
Ум*явши смачний борщ,м*ясо по-французськи і котлетки по- київськи,індичу ногу запечену з часником,солов*їні язички в клярі і десяток бутербродів з червоною ікрою(чорну Микола Іванович не любив,бо вона нагадувала йому анекдот про очі з кільки,тож чорну залишив для Галі і кицьки Матільди).
Омара вже не захотів і закусив тільки шматочком ананаса і узбецької дині в меду.
Галя налила в широкий низький підігрітий бокал грам сто "Арман*яка" і подала улюблену сигару.
Микола Іванович вийшов на терасу третього поверху свого котеджу і на повні груди вдихнув п*янке морозне повітря. Покалатав в бокалі коньяк,припалив сигару і замріяно подивився на зоряне небо,що проглядало крізь верхівки віковічних сосен. Вогні метушливого і гамірного Києва підсвічували хмари десь далеко за лісом.
Микола Іванович усміхнувся своїм думкам і гукнув до жінки: " А що,Галю,може досить вже нам бідувати-пора і нам зажити по-людськи.Адже ж заслужили!"
Галя підійшла ззаду і обняла чоловіка,щасливо уткнувшись лицем в широку спину захисника і годувальника.
Микола Іванович обернувся і чмокнув дружину в губи.
Галя лагідно всміхнулася і ніжно поклала руку йому на губи: "Коля,сьогодні не треба- у тебе завтра такий день! Ти мусиш добре виспатися.!
"А,так так,- Микола Іванович кивнув і ,провівши по волоссю Галі,пройшов до своєї спальні.
Дружина вкрила його,підтикала ковдру і,погасивши світло,вийшла давати лад в домі,вкладати сина спати,давати завдання прислузі і трішки почитати.
"Вона у мене-золото,засинаючи подумав Микола Іванович,-майже як коханка Людочка,або навіть як Свєтка з Глевахи."
Микола Іванович заснув як дитина.Вночі йому наснився Святий Миколай і повна панчоха дарунків.
Ранок зустрів Миколу Івановича ясним сонячним променем,щебетанням птахів,які ще не відлетіли у вирій і великим букетом троянд,що їх приготували дружина з сином.Вони стояли на порозі і Валєрчик тремтячим голосом проказав завчений ще вчора текст: " Таточку,ми вітаємо тебе з цим днем! Ми тебе любимо і пишаємось тобою! А я обіцяю вирости таким як ти і піду по твоїм,по твоїм.."-тут Валєрчик збився і засоромився,а Галя кинулася на шию Миколі Івановичу і вкрила його лице поцілунками.
Микола Іванович щасливо засміявся і,одягнувшись ,збіг по сходах до службового авто.Від сніданку він відмовився-шматок не ліз в горло.Та і про яку їжу можна було сьогоднгі говорити.
Цей день настав!
Як довго Микола Іванович чекав на нього!
Ну та роки страждань і поневірянь позаду-зараз тільки вперед!Тільки вперед!
Микола Іванович помахав дружині і синові,крадькома підморгнув покоївці Людочці і сів в машину.
Двигун завівся з-пів-оберта і поки колеса шурхотіли по гравію довгої алеї,Микола Іванович не втримався і радісно закричав у синь неба: "Огогогого!!!!!!"
Це був день нерозбавленого щастя.

17 листопада 2008 року.

День введення нових штрафів за порушення Правил Дорожнього Руху.

Микола Іванович Петренко постовий сержант ДАІ їхав на службу.

Харррошие такие советы!
Ну и Артурчик, ты забыл выложить цитату дня, я воспользуюсь случаем, и выложу сам! 

Итак, цитата:

"Любі друзі!
З усією відповідальністю заявляю вам, що в Україні голоду, в зв’язку з кризою не буде!!!
Буде невеличкий піст! Точніше я би навіть сказав пістець!
З повагою, щиро ваш, В. Ющенко!"

Vitalja лучший!

ДОЗЫ ПРИЕМА КРЕПКИХ АЛКОГОЛЬНЫХ НАПИТКОВ.
100 - Вам хочется начать все сначала и первым делом пропустить еще стопочку.
200 - Вас просто пучит от любви к ближнему, особенно если ближним является женщина.
300 - У вас открылись глаза - все вокруг братья и вы ищете - кому за них перегрызть глотку.
400 - Все вокруг - скоты.
500 - Доза - философская. Мозг переполняют гениальные идеи, а поганый рот не может перевести их на русский язык.
600 - Вы поднимаетесь над миром на головокружительную высоту, на которой почему-то начинает тошнить.
700-800 - Ничего не помните - но очевидцы уверяют, будто все это наломали вы - значит в роду все-таки был Илья Муромец.
900 - Возникает остро режущее чувство: как же так - жизнь уже почти прожита - а дерево не построил, дом не родил, сына не посадил. Захотелось начать все менять и встать - а удалось только пукнуть и лечь. "Официант, еще сто грамм под третий стол. За присутствующих здесь дам".
1000 - Ну вот, еще одним литром водки на свете стало меньше.

немного нестандарта.
Прибегает мальчик маленький к маме и говориит-
"Мама,Мама,я пятерку в школе получил!"
-"Х.ли толку у тебя рак!"

и еще.навеяло старой шуткой про вату,но зато придумал сам-
Обычные дети играют в "пятнашки",а дети хирургов в "трипанашки".

Что роднит блондинку с рыболовом?
Привычка измерять улов в сантиметрах.