Буковина моя неозора, ти для мене велика як Світ
От мені б у небесні простори-над тобою в пташиний політ
Не натішиться радістю око, заспіває від щастя душа
І українським рідним словом я опишу усе це в віршах
Гір карпатських прекрасні вершини, смерекові й букові ліси
І пахучі цвітуть полонини, я втішаюсь від тої краси
Де джерела народжують ріки, щоб живити довкола усіх
Де повітря цілюще за ліки, найрідніший батьківський поріг
Там де мати життя дарувала, там де батько наснаги давав
Україну любити навчали і щоб гідність людську шанував
Буковино моя неозора ти даруєш безмежність бажань
Все настільки чудово й не скоро, я отримаю кількість знань
Щоб тебе зрозуміти рідненька, щоб з тобою я був як на Ти
Буковина моя –моя Ненька дай нам сил, щоб тебе зберегти
Бачиш-дивиться небо, все довкола радіє, цвіте
Маєш знати, що все це для тебе Бог дарує – про те
У гармонії мусиш прожити із творінням, що Бог породив всіх
Довкола любити, так як Боженько нас полюбив
Я ж закоханий в твою природу, Буковинську безмежну красу
Де дівоча малюється врода, там де Віру у серці несу
І тебе я кохана плекаю, і обожнюю, боготворю
Бо ріднішого краю немає, а з тобою живу і творю.
Вірш мого вірного товариша Сергія Мурина.